Світло знань і надії на краще

Новий навчальний рік ми вдруге вже розпочинаємо в умовах воєнного стану та організовуємо  освітній процес в онлайн-форматі. Та все це зможемо, найголовніше - щоб була Україна, щоб вистояти і перемогти російського агресора, щоб наше рідне місто  Оріхів не обстрілювалося, щоб зруйновані наші домівки відбудувалися, щоб збереглася наша друга школа, щоб були учні і щоб ми та наші родини були живі та здорові. З огляду на тривожні, болючі новини з Оріхова та близьких до нього сіл, буває не стає духу і   ми нерідко опускаємо крила. Але  ворог не дочекається нашої поразки! Тому, як керівник, як впливова особа для своїх підлеглих, визначаю своїм головним завданням надихнути  вчительський колектив КЗ «НВК №2 ім.В.А.Лазаряна» Оріхівської МР на згуртованість, на те, щоб нести світло знань і надії на краще, щоб зробити все від нас залежне для  збереження життя дітей, усіх учасників освітнього процесу. 

На 1 вересня заклад залишається спроможною школою для кращих результатів. Маємо 370 учнів, з них 36 першокласників та 20 – десятикласників, 15 учнів з інклюзивною освітою, 34 учня з центру реабілітації дітей, які перебувають усі ці півтора року у Польщі, де там не навчаються. Середня наповнюваність учнів у класах -23 учня. Другий рік поспіль маємо надійних соціальних партнерів у місті Запоріжжі, яких не буду називати, але там  є укриття. Не з чисельними групами дітей, у певні дні, коротко тривало, ми  надаємо очні  консультації для учнів початкової школи, особливо першокласникам. Там, ми періодично можемо зібратися з членами колективу, які  евакуйовані до м. Запоріжжя та прилеглі села, де можемо зустрітися з батьками, укласти угоди на користування електронними засобами навчання, де ми проводимо обмін підручниками, де зберігається незначна частинна матеріальних цінностей школи, де ми нагороджуємо учнів з різних класів дипломами та грамотами за результатами інтернет-олімпіад, відзначаємо свято Миколайчика, де можемо плести захисні сітки нашим воїнам і таке інше. Там же, ми проводимо засідання атестаційної комісії у змішаному (офлайн-онлайн) форматі, засідання тарифікаційної комісії, профкому, там же проводимо корекційно-розвиткові та індивідуальні заняття, психологічні тренінги, тощо. Проте, все це на основі укладених угод на рівні директорів закладів, на безоплатній основі, і тому ми не можемо  дозволити  собі більшого, не можемо  зловживати  гостинністю та прихистком, не маємо права наражати когось на небезпеку, бо ми не вдома. В котре,  збираємося з духом, віруємо і несемо світло надії на краще: учням, батькам, друзям, знайомим. 

У минулому навчальному році заклад випустив зі школи учнів 9-А,Б ( класні керівники - Сливко І А., Краснова О.О.) та 11-АБ класів (класні керівники - Мерцалова Л.В., Кірстюк О.С.).

Наші медалісти підтвердили високий рівень  своіх  навчальних досягнень і вступили на БЮДЖЕТ до вишів, що входять у десятку найпрестижніших навчальних закладів України:

• Марутян А.-Харківський національний університет ім. В.Каразіна
• Мякішев Н.-Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
• Резниченко С.-Київський політехнічний університет ім. Сікорського

Серед випускників-одинадцятикласників є чудова дівчинка з особливими освітніми потребами, яка має понижений слух, навчалася завжди зі  слуховим апаратом і не пропустила жодного уроку в zoom! Це наша люба Кіра Щебетун. Її тато , Щебетун Микола Олексійович був активним членом батьківського комітету та ради школи, допомагав в оздобленні укосів нових вікон в одноповерховому корпусі за два місяця до війни… Щебетун Кіра зарахована на бюджет до КЗ " Запорізький медичний фаховий коледж " ЗОР по професії сестринська справа. Має високі бали зі співбесіди, українська мова -196 бал., біологія -180 бал. Вона прийняла рішення обрати таку професію, щоб бути корисною людям, лікувати їх. Планує після закінчення медичного коледжу вступати до вищого медичного вузу для оволодіння професії лікар.

Ми, вчителі,  працюємо з дітьми. У наших руках майбутнє нашої України, майбутнє людини, її внутрішнє наповнення. Це, як цукерка. Береш її в руки, розкриваєш зовні привабливий фантик, а на смак  скуштуєш – чи не марні сподівання? Батьки, бабусі, дідусі, педагоги готують майбутнє нації, майбутнє держави. Вчителі важливі, бо творять  майбутнє, плекають людські душі, а значить –творять  вічність. Дух  не зламати. Ми несемо світло, сіємо розумне , добре і вічне, ми обрані Богом. Як у сім’ї батько і мати головні, так вчитель, класний керівник  - головні фігури в школі. Тому, ми повинні надихати, розуміти і підтримувати і  наша педагогічна  робота перейде у вічність. Навіть і тоді, коли ми вже не будемо працювати у нашому закладі, не будемо працювати в освіті, ми будемо завжди пам’ятати, що ми все своє життя повинні бути сіячами вічності. 

Наш заклад змінюється, як і саме життя,  змінюється форма навчання, змінюються обличчя, на зміну одним – приходять інші, незмінна місія закладу – патріотичне, національне виховання, надання здобувачам освіти початкову, базову   і повну середню освіту. З 17 березня по 1 червня закладу вдалося провести підготовчі до школи заняття з нашими майбутніми першокласниками. В цьому я завдячую керівнику одного із закладів освіти м.Запоріжжя, який надав приміщення,  вдячна батькам за довіру і безмежно вдячна педагогам: Надії Іванівні Фоміній - вчителю початкових класів, Надії Вікторівні Писаренко – вчителю-дефектологу та асистенту вчителя Олені Геннадіївні Сизоненко. 

Завжди,  перед тим як сіяти в полі, передують великі підготовчі роботи. Так і в школі триває напружена робота. Днями проведено шкільну конференцію, виробничу нараду, педагогічну раду, провели засідання шкільних методичних об’єднань, перевибори голови  ради  школи,  оновили склад ради та учкому школи, взяли участь у серпневих педагогічних студіях, здали тарифікацію відділу освіти на новий навчальний рік, повністю вклалися у бюджет, який виділено засновником на 2023 рік.  Мною, як керівником , видано  ряд наказів, в тому числі і  про роботу закладу під час продовженого воєнного стану,  про організацію 2023-2024 навчального року. Окрім того,  зустрілася із соціальними партнерами у місті Запоріжжі і,  звісно що,  побувала на території  закладу у м.Оріхові, де буваю там  щомісяця, попри закриті в’їзди до міста, попри свій страх  і  застереження мною  інших не їхати,  бо інакше не можу, хоч щоразу кажу собі, що більше туди не поїду до припинення обстрілів, і що , як кажуть, десятому закажу, щоб зараз  таки не  їхали, а хто ще залишився у зоні активних бойових дій  щиро зичу – переконати себе евакуюватися, задля збереження власного життя.

Літо добігає кінця. Бажаю усім нам насолодитися сонячними днями вересня, вдихнути на повні груди ранкову свіжість, щоб вистачило снаги до наступного літа.

Звіряємо пульс і впевнено крокуємо у звичні, щоденні шкільні турботи. Разом, ми здолаємо усі вершини в країні Знань.

З любов’ю в серці, до рідного Оріхова, з гордістю за нашу дорогу другу школу, з вірою в Збройні сили України впевнено прямуємо до переможного миру, у 2023-2024 н.р.

Успіхів нам і нехай усім щастить!

       Щиро ваша – Надія Заїченко, директор КЗ «НВК №2 ім.В.А.Лазаряна» Оріхівської МР